Дати малятам радість

      Одне із основних завдань дошкільної освіти - розвиток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в розвитку дітей, бо музика, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Головне в музичному вихованні - дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, інтерес до музики.  
   Виховання художнього смаку - неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски». А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову, або свою улюблену пісню. Слухаючи її, малюк заспокоюється, набуває стану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини. Важко переоцінити значення музики у  патріотичному вихованні: скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем, пісні про родину - виразити безмежну любов і повагу до близьких. І це тому, що музичний твір, допомагає передати їх любов до найріднішої людини.

   У музичному вихованні велике значення має народна пісня. Виплекана роками народна мудрість має виховну та розвивальну спрямованість. Прості в звуконаслідуванні мелодії допомагають дитині весело та впевнено пізнавати навколишній світ. У концертах, по радію, на телебаченні дуже часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, завдає великої шкоди, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспроможні відокремити добре від поганого. Мистецтво повсякчас збагачується новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкриває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, потрібно бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній  смак, неабиякі хист і вміння.

Використання музичної гри в життєдіяльності дитини

   Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей. Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

    Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання (дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико–естетичних ідеалів) і самоствердження (заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

   Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально–вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

1.    « Подоляночка»                                          4. «Диби, диби, дибки!»

2.    « Ой, Василю, товаришу!»                     5. «Садівник і козенята»

3.    « Впізнай за голосом»                             6. «Гуси - лебеді»

Малювання і письмо

Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно використовуватись. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спираючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду.

Рекомендації щодо добору музичного матеріалу

Основні критерії добору музичних творів для роботи з дошкільнятами

• Переважно веселий характер та не дуже швидкий темп

• Мелодійність

• Яскраві інструментальні тембри

• Високий професіоналізм і академічність виконання.

   Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що, по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.

   Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.

   Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембрів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.

   Пропонуючи дошкільнятам музику як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:

- 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику  - 1-1,5 хв;

-  4-річні діти — близько 1,5-2 хв;

-  5-6-річні діти — до З хв.

   Подані часові інтервали слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного. Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА (акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.

   Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей. Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати: -10 хв для класичної музики; - 4-5 хв для естрадно-джазової; - тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.

   Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми. Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті треба забезпечити ситуації успіху.

   Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку. Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається". Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента. Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.